Дитячий травматизм здається неминучим злом, особливо в літній період – на канікулах важко контролювати дитину і захищати її від небезпек.

Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму природно, лягає на плечі батьків і вихователів.

Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно.

Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ.

Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму:

 - побутовий (травми, які виникають удома, у дворі, в дитячому саду);

 - вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);

 - шкільний (або в дитячому садочку);

 - спортивний;

 - інший.

Побутовий травматизм – найпоширеніший, і причина його в більшості випадків – неуважність батьків, які не лише залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і тому подібне.

Існує і інша класифікація дитячого травматизму – вікова.

У дітей кожного віку – свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм.

Так, в грудному віці (до року) дитячий травматизм найчастіше пов’язаний з заковтуванням сторонніх предметів.

Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним йому способом – він чіпає руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і намагається тягнути їх в рот.

У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливим. Тому до травм від заковтуваних предметів додаються травми, пов’язані з падіннями (удари, переломи)травми від гострих предметів, опіки, поразки струмом.

Після трьох років допитливість росте, навколишній світ дитини більше не обмежується квартирою, тому вірогідність отримати травму збільшується.

Потім дитина йде в школу, і батьки вже не можуть контролювати його так, як раніше.

Додається шкільний і спортивний дитячий травматизм.

Сплеск травматизму часто доводиться на підлітковий вік: в цей час дитячий травматизм обумовлений не лише цікавістю і невмінням оцінити небезпеку, але ще і бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і безрозсудною сміливістю.

Звичайно, повністю викоренити дитячий травматизм неможливо – від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але завдання батьків – максимально забезпечити свою дитину.

Адже більшість травм відбуваються саме з вини батьків – не доглядали та не роз'яснювали ...

Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини.

У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Звичайно, важко устежити за дитиною 24 години в добу, 7 днів в тиждень, але чим молодше дитина, тим важливіше не випускати його з виду.

Дитячий травматизм в дитячому віці цілком і повністю на совісті батьків. Немовля ще не знає, що таке “небезпечно”, і пояснити йому це не можна.

Отже якщо малюк проковтнув гудзик або – не дай Бог! – випав з коляски, що стояла на балконі, винні батьки.

Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваше завдання – МАКСИМАЛЬНО ЗАХИСТИТИ його від травмобезпечних предметів.

Удома – заховати від нього крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки і ін.).

Розетки закриваються спеціальними заглушками.

Треба закривати вікна (чи хоч би забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити і іншої небезпечної побутової техніки.

Крім того, в цьому віці треба вже учити дитину самостійно визначати міру небезпеки.

Розкажіть йому, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем – порізатися, а окропом – обваритися.

У цьому віці діти вже цілком здатні сприймати аргументацію, і краще нехай він дізнається про небезпеку з ваших слів, чим на власному досвіді.

Тільки розповідайте спокійно, НЕ ПОТРІБНО ЗАЛЯКУВАТИ ДИТИНУ!!!

Чим старше стає дитина, тим більш важливим стає ПОЯСНЕННЯ ПРАВИЛ техніки безпеки!!!

Коли дитина йде в школу, батьки часто перекладають відповідальність за дитячий травматизм на класних керівників, учителів фізкультури, праці і ОБЖЗД.

Так, під час уроків учителі несуть відповідальність за дитину, але БАТЬКИ САМІ ПОВИННІ ОЗНАЙОМИТИ своє чадо з правилами дорожнього руху і іншими правилами безпеки!!!

Врешті-решт, учитель відповідає за цілий клас, дуже важко устежити за 20 дітьми.

У вас же тільки одна дитина – і у ваших силах зробити так, щоб він не намагався вибігти на проїжджу частину або викинути ще що-небудь небезпечне.

Дитячий травматизм – серйозна проблема,але якщо батьки стежитимуть за своєю дитиною і навчать його правилам безпеки, багатьох травм вдасться уникнути.

 У великому місті і дорослі і діти повинні бути обачними, уважними, знати і виконувати правила безпечної поведінки.  Запам'ятайте їх!

1. Я ЗАВЖДИ уважний на дорозі, де рухається транспорт.

2. Я ЗАВЖДИ пам'ятаю, що для пішохода - тротуари, для машини - дорога.

3. Я ЗАВЖДИ слухаюсь сігналів світлофора.

4. Я ЗАВЖДИ переходжу дорогу у спеціально обладнаних для цього місцях.

5. Я ЗАВЖДИ правильно обходжу транспорт, що стоїть: трамвай - спереду, тролейбус і автобус - ззаду.

6. Я ЗАВЖДИ виконую накази знаків дорожнього руху.

7. Я ЗАВЖДИ виконую правила дорожнього руху для велосипедистів.

 8. Я ЗАВЖДИ виконую правила користування ліфтом.

9. Я ЗАВЖДИ пам'ятаю: будівництво -не місце для ігор.

 10. Я ЗАВЖДИ дотримуюсь правил протипожежної безпеки.

10 рішучих "НІКОЛИ"

1. Я НІКОЛИ не виходжу з дому, не попередивши дорослих.

2. Я НІКОЛИ не забуваю найпотрібніші номери телефонів.

3. Я НІКОЛИ не розмовляю на вулиці з незнайомими людьми.

4. Я НІКОЛИ не повідовляю по телефону, що я вдома сам.

5. Я НІКОЛИ не поспішаю відчиняти двері на дзвінок. Спочатку дивлюсь у вічко.

6. Я НІКОЛИ не вмикаю електроприлади мокрими руками.

7. Я НІКОЛИ не торкаюсь незнайомих предметів.

8. Я НІКОЛИ не дратую собак: з друзів вони можуть перетворитися на ворогів.

9. Я НІКОЛИ не залишаю молодших брата чи сестричку вдома самих.

10. Я НІКОЛИ не ходжу до водоймищ без дорослих